Речення в турецькій мові. Вчимо слова

I.  Просте речення

Речення в ТМ (Турецькій мові) починаються підметами і закінчуються присудками. 

Наприклад:

Я йду - Ben gidiyorum

Ти біжиш - Sen koşuyorsun 

Усі інші члени речення стоять між підметом і присудком.  

Та речення всеодно варто почати іменником або займенником, а закінчити дієсловом, щоб гарно :) (є винятки, зичайно, але для початку вибудуємо стандарту картину системи мови, а тоді вже будемо вдаватися в подробиці)

Я живу в Стамбулі - Ben (Я) İstanbul'da (в Стамбулі) yaşıyorum (живу)

Вони їдять кебаб - Onlar (вони)  kebab (кебаб) yiyorlar (їдять)

Джан читає книгу - Can (Джан) kitap (книгу) okuyor (читає)

***

Давайте ще раз наголостмо на тих словах, які я використала у пості

Ben	[бен]	Я
Sen	[сен]	Ти
Onlar	[онла’р]	Вони
Gitmek	[гітме’к]	Йти
Koşmak	[кошма’к]	Бігти
Yemek	[йеме’к]	Їсти
Yaşamak	[йашама’к]	Жити
Okumak	[окума’к]	Читати
Kitap	[кіта’п]	Книга

Оцим знаком  ['] вказала наголос

Дієслова вказала у початковй формі (тут вони відповідають на питання Що робити? Що зробити?) і не вдаюся поки що у особові закінчення (хоча ви ж безумовно помітили що у дієслова у реченні  Ben İstanbul’da yaşıyorum яке закінчення? А початкова форма слова жити – yaşamak.

Усі питання  прошу в коментарі.

Про уроки по скайпу тут